Тетельбаум Семен Ісакович

Тетельбаум Семен Ісакович Тетельбаум Семен Ісакович народився 7 липня 1910 року в м. Києві. В 1924 році закінчив трудову семирічку, працював кіномеханіком та електриком, а в 1927 році закінчив Київську електропрофшколу. В І928 році Тетельбаум С.І. поступив до КПІ, а вже з 1930 року почали друкуватися його наукові праці. Після закінчення в 1932 році Київського енергетичного інституту (створеного в 1930 році на базі КПІ) одержав кваліфікацію інженера-електрика в галузі радіотехніки і залишився в інституті на посаді інженера-конструктора. З 1932 року Тетельбаум С.І. працює на посаді асистента кафедри радіотехніки. Кілька місяців працює в Ленінграді під керівництвом відомих вчених Л.І. Мандельштама і Н.Д. Папалексі над проблемами, що були розв’язані в його кандидатській дисертації “Ділення частоти в ламповому генераторі”, яку він захистив в грудні 1934 році. Наступного року йому присуджено науковий ступінь кандидата технічних наук і надано звання доцента кафедри радіотехніки.

В 1934–1939 рр. веде науково-дослідні роботи з розробки нових методів радіозв’язку, реконструкції радіостанцій, вимірюванні висоти іонізованих шарів атмосфери. В 1938 році запропонував оптимальну амплітудно-фазову модуляцію, розробка якої знайшла відображення в його докторській дисертації “Нові методи ущільнення радіомовного діапазону і способи модуляції з підвищеною ефективністю”.

В 1940 році С.І. Тетельбаум затверджений в ученому ступені доктора технічних наук, званні професора і завідувача кафедри приймальної та передавальної апаратури КПІ.

З початком Великої вітчизняної війни С.І. Тетельбаум разом з КПІ переведений в Ташкент до Середньоазіатського Індустріального інституту де протягом трьох років був деканом радіотехнічного факультету, вів науково-дослідну роботу в галузі радіолокації, застосуванні струмів високої частоти.

В 1944 році С.І. Тетельбаум нагороджений орденом Червоної зірки, пізніше – орденом “Знак Пошани” та пам’ятною медаллю.

Після повернення в 1944 році до Києва керує кафедрою радіопередавальних пристроїв, працює над проблемою бездротової передачі енергії та, зокрема, її реалізацією в електротранспорті. З 1945 році проф. С.І. Тетельбаум за сумісництвом почав керувати лабораторією струмів високої частоти інституту енергетики (згодом – електротехніки) Академії Наук УРСР. 2 липня 1948 року його обирають членом – кореспондентом Академії наук УРСР. В зв’язку з проблемами бездротової передачі енергії почав працювати над розробкою мікрохвильових генераторів безперервної дії.

З 1948 по 1950 рік С.І. Тетельбаум розвиває методи інженерного розрахунку та конструювання різних генераторів та підсилювачів біжучої хвилі. В наступні роки співробітниками кафедри радіопередавальних пристроїв КПІ та лабораторії струмів високої частоти інституту енергетики Академії Наук УРСР під його керівництвом були вперше в світі створені потужні мікрохвильові генератори зворотної хвилі безперервної дії. В 1954–1957 рр. С.І. Тетельбаум розробив теорію і основи конструювання приладів надвисоких частот, названих фазотронами. Ці роботи сьогодні знайшли широке втілення в так званих генераторах Е-типу. В 1957 році запропонував нові методи рентгеноскопії, що поклали початок розробці електронних томографів. В останні роки життя керує роботами по створенню ультразвукового діагностичного медичного приладу, починає перевіряти практичні висновки з другого закону термодинаміки.

Проф. Тетельбаум С.І. є автором понад 170 наукових праць, в тому числі 30 винаходів, багато з яких дали початок новим напрямкам в розвитку радіотехніки, електроніки та радіофізики. В 1957 році Тетельбаум С.І. став засновником і першим відповідальним редактором науково-технічного часопису “Известия высших учебных заведений СССР по разделу радиотехника” (сьогодні – “Известия высших учебных заведений – Радиоэлектроника”).

В 1958 році в розквіті творчих сил Тетельбаум Семен Ісакович раптово пішов із життя.

  • Українська
  • English